Вибір редакції: матеріали від компаній

До нас прийшла команда мобільного застосунку з типовою проблемою: у продукті було чотири різні кнопки «зберегти», шість відтінків синього й жодного опису, коли яку використовувати. Нові екрани робили довго, а старі виглядали по-різному. За шість тижнів ми зібрали систему, якою команда користується досі.

Тиждень 1: інвентаризація

Ми зняли скріншоти всіх екранів і розклали елементи за типами: кнопки, поля, картки, заголовки. Вийшло 11 варіантів кнопок і 9 розмірів тексту. Це було переконливіше за будь-які слова про «потрібну систему».

Тиждень 2: основа

• Колірна палітра: основний, нейтральні, стани (успіх, попередження, помилка).
• Типографіка: п’ять розмірів із чіткою ієрархією.
• Відступи: сітка кратна чотирьом пікселям.

Тижні 3–4: компоненти

Спочатку найчастіші: кнопки, поля вводу, перемикачі, картки. Кожен компонент отримав стани (звичайний, наведений, натиснутий, вимкнений, помилка) та

Сейф — це місце для паролів, ключів доступу й банківських карток. Усі сервіси кажуть, що зберігають їх «надійно», але важливо інше: хто може їх прочитати. У Diox відповідь коротка: лише ви. Навіть адміністратор сервера, який має доступ до бази даних, бачить тільки зашифровані дані.

Де відбувається шифрування

Дані сейфа шифруються у вашому браузері ще до відправки на сервер. Сервер ніколи не отримує ні майстер-пароль, ні ключ. Це називають наскрізним шифруванням: дані читаються лише на вашому пристрої.

Від пароля до ключа

Ваш майстер-пароль не використовується як ключ напряму: він надто короткий і передбачуваний. Спершу його пропускають через повільну функцію виведення ключа.

• Argon2id з пам’яттю 64 МіБ і трьома проходами. Вона навмисно «важка»: перебір паролів на відеокартах стає дорогим.
• Якщо браузер не може запустити Argon2, використовується PBKDF2-SHA256 із 600 000 ітерацій.

Лист, у якому «банк» просить підтвердити картку, може прийти з адреси, яка виглядає як справжня. Підробити поле «Від» у листі так само просто, як написати чужу адресу на конверті. Щоб поштові сервіси могли відрізнити справжній лист від підробки, існують три механізми: SPF, DKIM і DMARC. Розберемо, як вони працюють і що налаштувати, якщо у вас власний домен.

SPF: хто має право надсилати від імені домену

SPF (Sender Policy Framework) — це запис у DNS вашого домену зі списком серверів, яким дозволено надсилати пошту від його імені. Коли отримувач бачить лист «від» name@example.com, він питає DNS: чи входить IP-адреса відправника до списку? Якщо ні — лист підозрілий.

example.com.  TXT  "v=spf1 mx ip4:203.0.113.10 include:_spf.google.com -all"